Ось структурований підсумок інтерв'ю з Ольгою Решетиловою, військовим омбудсменом України, підготовлений відповідно до ваших інструкцій. Кожна теза розгорнута в повноцінний абзац із поясненнями позиції автора, наведеними прикладами та практичними висновками.
1. Реформа ТЦК та розділення функцій: від поліції до соціальної підтримки
Ольга Решетилова чітко підтримує ідею реформи ТЦК, яка передбачає передачу функцій примусової мобілізації, затримання та доставлення військовозобов'язаних від військовослужбовців до поліції та інших цивільних органів. Вона наголошує, що спочатку на військових ТЦК було покладено невластиву їм функцію, яка не передбачена законом. Саме це, на її думку, спричинило низку резонансних історій із порушеннями, яких можна було б уникнути, якби спочатку діяли згідно з чинним законодавством. Офіс військового омбудсмена вже запропонував Міністерству оборони власну концепцію, яка передбачає не лише розділення мобілізаційної функції, а й перерозподіл інших завдань ТЦК — таких як соціальна підтримка, сповіщення про втрати, організація поховань і супровід родин. Заміна військових на вулицях поліцією, на думку омбудсмена, знизить напругу в суспільстві та підвищить правову визначеність процедур.
2. Мобілізація, суспільна відповідальність та стратегічне планування
Решетилова підкреслює, що проблема мобілізації має як державний, так і суспільний вимір. Вона критикує суспільство за те, що частина громадян, особливо ті, хто перебуває в розшуку (близько 1,6 млн осіб за даними Міноборони), самоусунулася від захисту держави. Водночас омбудсмен наполягає, що держава має налагодити правильну комунікацію, аби пояснити суспільству реальність війни та необхідність поповнення армії. Вона порушує ключову проблему: без чітких термінів служби та механізмів ротації мобілізація залишатиметься кризовою. Решетилова пропонує встановити визначені терміни (наприклад, 2–3 роки) для новобранців та проводити системну ротацію, щоб ті, хто воює роками, могли демобілізуватися. Це, на її думку, не лише справедливо, а й сприятиме добровільному приходу до війська, оскільки люди бачитимуть перспективу. Головний її меседж — Україна має стати мілітаризованим суспільством, готовим до будь-якого розвитку подій, навіть після досягнення перемир'я.
3. Створення, компетенція та перші результати роботи офісу військового омбудсмена
Створення офісу військового омбудсмена зайняло близько року, що, за словами Решетилової, є рекордно коротким терміном для державної інституції такого рівня. Вона пояснює, що спочатку адвокатувала створення парламентського військового омбудсмена, але після повномасштабного вторгнення змінила позицію на користь президентської вертикалі — це дозволяє ефективніше комунікувати з командуванням та впливати на ситуацію. Закон про військового омбудсмена було ухвалено, але через необхідність внесення змін до Конституції створено саме допоміжний орган президента. Станом на момент інтерв'ю (близько 100 днів роботи офісу) надійшло майже 5500 скарг, з яких 1170 вже призначено до перевірок. Офіс має право надсилати законні вимоги командуванню, хоча наразі бракує інструментів для покарання за їх невиконання. Відповідний законопроект про адміністративну відповідальність, внесений президентом, заблокований величезною кількістю поправок (1089), які Решетилова називає «законодавчим спамом».
4. Типові кейси та процедура розгляду скарг: від полону до виплат
Решетилова наводить кілька конкретних прикладів, які ілюструють спектр її роботи. Один із них — військовослужбовець, який потрапив у полон під час перебування в госпіталі в Херсоні в 2022 році, але його частина кваліфікувала це як самовільне залишення частини (СЗЧ). Офіс омбудсмена провів власне розслідування, зібрав документи та свідчення, і надіслав вимогу вищому командуванню поновити права бійця, яка зараз на розгляді. Інший приклад — прикордонник, який підписав контракт на отримання 1 млн грн після пів року на бойових, але через поранення військова частина відмовилася виплачувати, вважаючи, що поранення перериває строк. Омбудсмен втрутився, роз'яснив норми, і виплату було здійснено. Окремо вона згадує проблеми родин загиблих, які стикаються з неякісними службовими розслідуваннями та браком документів, що затримує одноразову грошову допомогу. Решетилова наголошує, що часто питання вдається вирішити телефонним дзвінком або роз'ясненням, і лише в складних випадках призначається повноцінна перевірка з виїздом на місце.
5. Криза комунікації в армії та роль омбудсмена як медіатора
Однією з найбільших проблем, які бачить Решетилова, є тотальна зневіра військовослужбовців у командирах, командуванні та суспільстві. Вона описує конкретний випадок, коли через зміну комбрига та відсутність комунікації два батальйони на передовій планували самовільний відхід з позицій, оскільки не знали про плани командування щодо посилення. Омбудсмен особисто приїхала, зв'язалася з командувачем угруповання, і той прямо з кабінету зателефонував сержанту на позиції, пояснив ситуацію та план. Це дозволило втримати оборону на два тижні. Решетилова наголошує, що такі дії не прописані в законі, але саме вони є суттю її місії — бути «швидкою допомогою» в прогалинах системи, відновлювати довіру та запобігати кризовим сценаріям. Вона зазначає, що зміна командира або переформування підрозділу завжди викликають сплеск скарг, і офіс намагається виїжджати на місця, аби врегулювати конфлікти до їх загострення.
6. Військова юстиція та необхідність незалежних розслідувань
Решетилова виступає за поетапне створення системи військової юстиції, яка б включала військову поліцію, військових прокурорів і військові суди. Насамперед вона наголошує на необхідності створення військової поліції як незалежного органу досудового розслідування, який міг би компетентно розслідувати такі злочини, як СЗЧ, невиконання наказів та воєнні злочини. Сьогоднішня ситуація, коли ВСП (Військова служба правопорядку) підпорядковується головнокомандувачу, на її думку, не дозволяє проводити незалежні розслідування — служба часто стає на бік командування. Водночас вона застерігає від сприйняття військової юстиції виключно як «карального» органу, наголошуючи, що вона має бути інструментом захисту прав військовослужбовців. Окремо вона згадує проблему позастатутних відносин у деяких штурмових підрозділах, де жорстка дисципліна межує з порушенням прав, і закликає до контролю з боку правоохоронців, які мають доступ до лінії фронту.
7. Медичні права військових: від ВЛК до лікарняних ліжок
Медичний блок є одним із найбільших за кількістю звернень. Решетилова наводить шокуючий приклад: військовослужбовець у тяжкому стані потрапив до однієї з київських лікарень, де через брак персоналу та уваги його залишили без належної допомоги на кілька днів. Проблему вдалося вирішити лише після втручання волонтерів та дзвінка меру Києва головному лікарю. Омбудсмен зазначає, що такі випадки масштабуються в регіонах, де ресурсів ще менше. Вона бачить трирівневу систему контролю, яка має працювати: патронатна служба військової частини, цивільно-військове співробітництво (ЦВС) при ТЦК та помічники ветерана від Міністерства ветеранів. На жаль, через величезне навантаження на ТЦК ця система часто дає збій. Крім того, військові стикаються з проблемами при проходженні ВЛК та з доступом до медичних послуг під час коротких відпусток, коли вони потрапляють у загальні черги без жодних привілеїв. Офіс омбудсмена планує регулярні виїзди в регіональні лікарні та госпіталі для моніторингу ситуації.
8. Висновок: виклики, ресурси та моральна дилема
Завершуючи, Решетилова визнає, що офіс працює на межі можливостей: 22 людини опрацьовують тисячі скарг, бракує фінансування (не виділено 43 млн грн з бюджету) та людей. Вона відверто ділиться внутрішньою моральною дилемою, з якою стикнулася після переходу з громадського сектору на державну посаду. Як активістка вона раніше прагнула «підсвітити проблему та покарати винних», а тепер бачить, що кожна ситуація складна, немає чорного і білого. Приклад із підрозділом, який відступив, через що загинули інші, показує, що омбудсмен змушений балансувати між розумінням труднощів солдатів і відповідальністю за їхні дії перед тими, хто загинув. Вона наголошує, що низька правова культура, брак елементарних знань статутів та невміння писати рапорти — це системна проблема, яку потрібно вирішувати на рівні базової підготовки. Попри всі виклики, Решетилова вважає, що офіс військового омбудсмена здатен стати ключовим інструментом цивільного демократичного контролю над армією, якщо отримає необхідні ресурси та підтримку.
